історія англії підручник

історія англії підручник

О книге история великобритании. Оксфордская история великобритании, подготовленная группой авторов во главе с выдающимся историком кеннетом морганом, относится к числу лучших примеров современной британской историографии. Масса интересных, порой малоизвестных фактов позволит российским читателям лучше представить себе сложные перипетии этнического, государственного и культурного развития народов я бы порекомендовала для начала почитать историю англии айзека азимова от ледникового периода до великой хартии вольностей. Азимов, оказывается, писал не только фантастические романы. Книга написано довольно простым языком, читается легко. Потом, когда будет общее представление об английской истории, можно будет поискать что - то о конкретных периодах или личностях. історія англії підручник § 21. Промислова революція в англії (підручник) наприкінці xviii ст. В англії розпочалася промислова революція (промисловий переворот), себто перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, від ручної праці до машинної. Передумови її визрівали давно. Першою стала аграрна революція (аграрний переворот), яка розпочалась у xvi ст. Аграрна революція — це перехід від натурального до товарного виробництва в сільському господарстві, ліквідація дрібних селянських господарств і зосередження землі в руках великих землевласників, великих орендарів; запровадження найманої праці. В англії аграрна революція прибрала форму обгороджування, коли лендлорди забирали громадські землі з метою збільшення своїх володінь для розведення овець і цим розоряли селян. Останні, позбавлені засобів до існування, перетворювалися на дешеву найману робочу силу.

Найбільш активно процес розселянювання відбувався у xviii ст коли парламент ухвалив майже 1, 5 тис. Законів, що дозволяли обгороджування. Селянство в англії зникло. Другою необхідною передумовою промислової революції стали зміни в техніці. Мануфактурне виробництво, яке базувалося на ручній праці та поділі на окремі прості операції, наштовхнуло робітників і майстрів на думку, що руку людини можна замінити якимось пристроєм, машиною. Найважливішим винаходом, який став поштовхом до промислового перевороту, було вдосконалення ткацького верстата. Джон кей, який працював ткачем, а згодом механіком, винайшов 1733 р. Це дало змогу виготовляти тканину ширшого розміру, вдвічі зросла продуктивність праці, тобто роботу двох ткачів почав виконувати один. із прискоренням виробництва тканин виникла проблема нестачі пряжі. Процес прядіння потребував удосконалення; технологічний прорив здійснив ткач і тесля джеймс харгрівс. Створена ним прядка “дженні” являла собою механізм, що забезпечував одночасне витягування і скручування нитки. Продуктивність праці прядильника зросла у 18—20 разів. Едмунд картрайт винайшов принципово новий ткацький верстат, який підвищив продуктивність у 40 разів. Винайдення робочого механізму, себто тієї частини машини, яка безпосередньо обробляє сировину, замінюючи руку людини, стало початком промислової революції в англії. Одначе всі ці пристрої урухомлювала мускульна сила людини, що гальмувало подальше зростання продуктивності праці. Підприємець річард аркрайт заснував підприємство, де прядильні машини рухалися за допомогою водяного колеса. Це була вже не мануфактура, а перша в історії фабрика — промислове підприємство, де основні операції здійснює система машин. На фабриці аркрайта було встановлено декілька тисяч верстатів і працювали 300 робітників. Через 20 років подібних фабрик в англії налічувалося 150. А втім, фабрики не могли витіснити мануфактури, оскільки були прив язані до зручних місць на річках. Потрібен був універсальний двигун. Таким двигуном стала парова машина, створена джеймсом уаттом. Паровик більш як на століття став основним двигуном. Будівництво парових машин і верстатів привело до виникнення машинобудівної галузі. Машинобудування потягло за собою збільшення потреби в металі, що, своєю чергою, дало сильний поштовх розвитку металургії. Було вирішено проблему масового виробництва чавуну, а згодом і заліза на основі кам яного вугілля. Завдяки цьому видобування кам яного вугілля стало однією з основних галузей господарства. Винайдення парової машини уможливило і вдосконалення транспорту.

Паровика було поставлено на колеса і після невдалих спроб пересування бруківкою пущено по залізній рейковій дорозі. Перший вдалий паротяг, що рухався зі швидкістю 10 км за годину і мав 8 вагонів, створив 1814 р. інженер - самоук джордж стефенсон. Масове залізничне будівництво розпочалось у 20 - х рр. Американський механік роберт фултон установив парову машину на судні; так з явився пароплав. Розвиток машинобудування, металургії, вуглевидобування, транспорту став основою здійснення індустріалізації та формування індустріального суспільства. Внаслідок революції сформувався політичний устрій нової англії. Промислова революція, своєю чергою, сприяла формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль стала відігравати фабрично - заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин була дешевою; це спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Мінявся й характер англійської торгівлі. До країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за межі англії вивозили дешеві фабричні товари. Величезні зміни стались у соціальній структурі суспільства. Внаслідок промислової революції старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим працівникам. Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, чи буржуазія, уособлювали нову промислову англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло. Тільки за наявності прибутків вони могли розвивати своє виробництво. Тому з появою в суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, викликана конфліктом інтересів. Або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого працівника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, бо їх уважали винними в погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. “борців з машинами” назвали луддитами. У період промислової революції головними верствами англійського суспільства стали підприємці та наймані працівники, що свідчило про формування індустріального суспільства в англії. існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравали вирішальної ролі в суспільстві та поступово зникали. Бурхливий економічний розвиток англії, зміни в техніці й технології спричинили необхідність наукового обґрунтування процесів, що відбувалися. Так з явилася наука про економічний розвиток суспільства. Одним із її засновників був шотландець адам сміт, який обстоював необхідність розвитку ринкових відносин. У своїй основній праці “дослідження природи і причин багатства народів” а. Сміт писав, що людське суспільство — це насамперед союз, в основі якого лежить обмін різними видами праці. Схильність до обміну він уважав основною властивістю людської природи, яка водночас сприяє зростанню добробуту всього суспільства. Керує цим процесом ринок — “невидимий механізм”, що організує господарчу діяльність. Для нормального функціонування ринку необхідна “природна свобода”, тому держава не повинна втручатися в економічне життя суспільства, а виконувати функцію “нічного охоронця”. Для розвитку ринкових відносин, а відповідно — економіки, потрібні вільна торгівля і свобода підприємницької діяльності. Капіталізм, на думку а. Сміта, є тим єдиним порядком, що відповідає природі людини і в перспективі має забезпечити загальний добробут і процвітання. Особа аж ніяк не має наміру служити спільному благу.

Якщо така людина пускає капітал у сферу національної промисловості, то аж ніяк не з патріотизму.

Але, дбаючи всюди про власний виграш, він у такому разі, як і в багатьох інших, спрямовується дією невидимої руки до досягнення мети, яка анітрохи його не обходила. Переживала розквіт театру й драматургії, але її образотворче мистецтво нічим особливо не відзначилося. Кальвіністська релігійна реформа, що була здійснена пуританами, виявилася тут надто послідовною у своєму іконоборництві. Вона ліквідувала монастирі — основні центри художньої культури. Таким чином повністю припинився розвиток релігійного живопису.

Розвиток світського мистецтва тут гальмувався відсутністю необхідної традиції. Англійські монархи надавали перевагу іноземним художникам, і так тривало досить довгий час. Піднесення національного англійського живопису розпочалося лише у xviii ст. Театральне мистецтво англії доби відродження. На англійському ґрунті у творчості видатного драматурга вільяма шекспіра досягнув своєї вершини європейський театр доби відродження. Театр шекспіра не тільки був підсумком розвитку національного англійського театру, а й певною мірою підсумовував досягнення усієї попередньої драматургічної культури давнини і нового часу.

Одночасно творчість шекспіра відкривала перспективи для подальшого розвитку театру й драми на шляху соціально - філософського осмислення життя і глибокого розкриття внутрішнього світу людини. Нестримна радість життя, уславлення здорової, сильної, відважної людини з яскравими емоціями та сміливими думками — такі риси притаманні першим п. У них виражена важлива ренесансна думка. Про людину судять не з одягу і звання, а з її розуму, відваги, благородства. Багато людських пристрастей, злети і падіння зобразив великий драматург. Нестерпний тягар душі принца датського, тяжкі страждання обманутої довіри в отелло, розчарування короля ліра, муки сумління макбета. Характери людей та обставини, в яких вони діють, зображені шекспіром у всій складності і глибині, у русі, розвитку, змінах. Вони — творіння великого пророчого митця, який знав, наскільки багатоманітне життя. Творчість шекспіра просякнута справжнім гуманізмом, але гуманізмом трагічним. Це усвідомлення трагедії кожної окремої людини у суспільстві, усвідомлення напруги тієї боротьби, яку людина веде з жорстоким суспільством, боротьби майже безнадійної, але все ж таки необхідної. і разом з тим — усвідомлення того, що ренесансний світогляд з його ідилічним оптимізмом та спрощеністю недостатньо озброює для такої боротьби, що для неї потрібний складніший арсенал ідей, ніж той, що заготовлений ренесансним гуманізмом. Творчість шекспіра — це ідейна основа літератури пізнього гуманізму.

) — у зіткненні реального й ідеального. Тут можна бачити, як ренесансний синтез трансформується в антагонізм. Особливістю пізнього гуманізму є його амбівалентність. Вона виявляється і в характері багатьох персонажів шекспіра. Найяскравіше це виявилося у характері гамлета. Він і слабкий, і сильний, і дієвий, і бездієвий герой. Але не тільки він містить у своєму характері різні можливості. Хто такий лір — деспот чи шляхетна людина. А отелло — дикун, що ледве прикриває свою примітивність подобою цивілізованої людини, чи шляхетний гуманіст. інші персонажі шекспірівських трагедій також ставлять перед нами подібні дилеми. У творчості шекспіра виявлені характерні особливості літератури й драми пізнього відродження — сполучення різнорідних жанрових елементів. Для пізнього гуманізму в цілому було характерним посилення безпосередньо життєвого змісту драматургії. Стиль шекспірівських п. єс свідчить, що зникає значна доля риторичності. Виконання стає більш натуралістичним. Вустами самого героя заперечується стара риторично - декламаційна манера з її крайнощами й перебільшеннями.